РОКИ ІДУТЬ
Роки́ ідуть, не всіх вони міняють,
Не в кожного, немов струмки, дзвенять,
Та нічиї́ назад не повертають,
Й не можемо ми жоден наздогнать.
Роки́ ідуть, спливають, наче рі́ки,
Та й русло не вдається поверну́ть,
І кожен з них мина, немов навті́ки,
Та відголосся можемо почуть.
Роки́ ідуть, несуться, наче коні,
Не бачимо у задзеркаллі їх,
Ніко́ли не бувають на припоні
Й не сходять зі свої́х вони доріг.
Роки́ ідуть… Вони, мов блискавиці,
Неначе грім, гуркочуть все життя,
А їхній шлях то – тьмяний, то – іскриться,
На ньому особливе вишиття.
Роки́ ідуть, сліди свої́ лишають,
Не засипа ні листя їх, ні сніг,
Немов птахи, щоразу пролітають,
І в кожного окремий шлях проліг.
Роки́ ідуть, та й линуть десь у далі,
Немов у скриню щось нам додають,
І кожен пише нам свої́ скрижа́лі,
Життєвий ки́лим всі по черзі тчуть.
03.12.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитріва,2024
ID:
1035502
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 15.03.2025 10:26:53
© дата внесення змiн: 15.03.2025 10:26:53
автор: КОРОЛЕВА ГІР
Вкажіть причину вашої скарги
|
