черновик
Якби ж то птахи співали і нудьгувала туча
і, стаючи синіше, око пройняти могло,
трель дзвінку переслідуючи, браму скрипучу,
зочити тих, за нею, нема аніде більш кого. (нема більш ніде кого.)
А так –змінюються ліжко, крісло, кімната,
то в рамці, то так по стінах скрізь квіти, бджола,
якщо і була би на світі без вулика, волохата,
із зайвим пилком на лапках, вона б тобою була.
Якби ж у вузді тримати незримість свою зуміли
в блакиті оцій цупкої прозорі речі оці
і скопом якось згустилися в зорі, чи в сльозині
на тім кінці стратосфери, а потім і скрізь.
Але, мабуть що повітря -сировина мережив,
розіп'ятих на п'яльцях парку, де пасся цар.
І вистигають статуї, хоча на дворі – бесстужев,
декабрист потім страчений, бо січень настав.
*
О если бы птицы пели и облака скучали,
и око могло различать, становясь синей,
звонкую трель преследуя, дверь с ключами
и тех, кого больше нету нигде, за ней.
А так – меняются комнаты, кресла, стулья.
И всюду по стенам то в рамке, то так – цветы.
И если бывает на свете пчела без улья
с лишней пыльцой на лапках, то это ты.
О если б прозрачные вещи в густой лазури
умели свою незримость держать в узде
и скопом однажды сгуститься – в звезду, в слезу ли –
в другом конце стратосферы, потом – везде.
Но, видимо, воздух – только сырье для кружев,
распятых на пяльцах в парке, где пасся царь.
И статуи стынут, хотя на дворе – бесстужев,
казненный потом декабрист, и настал январь.
ID:
1035602
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 16.03.2025 15:59:41
© дата внесення змiн: 16.03.2025 16:24:05
автор: Под Сукно
Вкажіть причину вашої скарги
|
