У кишенях душі назбирався усякий мотлох:
Там любов недолюблена, зради, печалі, сльози,
Там знання недоречні й дитячий дрібний непослух –
Там є все, і всього у надмірні, запійні дози.
Для нових сторінок є потреба у сильнім вітрі,
Навіть віриться щиро в нахабного крадія,
Що кишені обчистить і спогад тим самим витре,
І появиться простір фатально-земному «я».
Доки злодій в цю мить пропиває останню здобич,
У кишенях душі мотлох гне, як лозу, ту долю,
Яку в Київ несе (післязавтра чомусь в Дрогобич)…
Де ж крадій? Розкошуй – тут є все! Тут всього доволі!
