За вікном ХХІ століття.
Гайдамаків нема, кріпаків,
І позаду війни лихоліття,
І давно вже немає царів.
Україна уже незалежна.
У щасливий ми час живемо.
Я сьогодні віддати належне
Хочу тому, хто дуже давно
За майбутню свободу боровся,
За оцю незалежність страждав.
Щоб нащадкам найкраще жилося,
Він життя своє навіть віддав.
Незвіданими темними шляхами
Без остраху ішов ти уперед.
Картинами, і прозою, й віршами
Здолав жорстокий час і люту смерть.
В твоїх поезіях – історія народу,
Що кров’ю волю здобував свою,
Кістьми лягав за віру і свободу,
За рідну Україну і сім’ю.
Там плаче жінка і страждають діти,
В похмурих хатах щастя не гостить;
Там лиш пани вдоволені і ситі
(Їх за гріхи нехай сам Бог простить).
Садок вишневий і краса навколо,
А в тій красі – страждання, горе, біль...
Тарасе, не забудемо ніколи
Отих шляхів, якими ти ходив!
лютий, 2011
́́́
