Що смерть для
мене означає ?
І де коса її нас
всіх шукає ?
Не знаю цього,та
й не можу знати.
Ніхто не
знає ,коли
прийдеться
помирати .
Живем в надії ще
пожити .
І відчай весь у
собі вбити .
В душі сумні,а на
обличчі сміх.
Та це брехня,це
маска для усіх.
Свої емоції в собі
ж ховаєм .
І часто
найпростіше
забуваєм .
Не ділячись
проблемами ні з
ким .
І замикаючись в
собі із цим .
Живемо далі і по
життю так йдем .
Весь сум і розпач
у собі несем .
А серце своє на
засуві тримаєм .
Й нікому і ніколи
його не
відкриваєм .
Нам рідко треба
з кимось
говорити .
Хоч й важко з
маскою цієї
жити .
Нам інших думка
не важлива .
Живем собі й
чекаємо ми дива.
Та не отримаєм
його ніколи .
До поки у душі у
нас живуть оці
потвори .
Які нас
пожирають з
середини .
І
десь,колись,якоїсь
днини.
Помремо ми,ми
попросту
помрем .
І часточку когось
з собою
заберем .
Та поки ми живі і
можем
говорити .
Прощення треба
попросити .
Й не буде світу
цьому ще
кінця .
Поки живуть в
нім люблячі
серця .
