Стоїть при дорозі старенька тополя,
Неначе не в змозі кивнути гіллям!
Та тільки ж лиш вітер зігне тополинки -
Хитнеться враз крона - і вітру нема!
Приспів:
Матінко мила, тополе тужлива!
Матінко рідна, Ви - міцність землі!
Мали б Ви крила, то птахом б летіли
Понаді мною в дорозі життя!
Доля Вас била та сили свої
Для нас зберегли Ви, крізь біди усі,
Наче в долонях полум'я сонях
Б'ється серденько жертовне в грудях!
Тополе, тополе! Дітей своїх доле!
Не сип Ти листками, святине Земна!
Ти знай, що ніколи синівськеє поле
Не зможе забути Твоїх молитов!
Приспів.
Тополя, мов руки, угору здійняла!
І в неба благала про щастя дітей!
Себе всю трусила й у неба просила:
"Візьми все від мене й збережи для дітей!"
