Я втратив...я
втратив все,що
мав.
І за життя
страшніших
втрат я ще не
знав .
Я не живу,я
просто животію.
Цей світ забрав у
мене всю надію .
Надію більше
про життя
дізнатись .
Надію істинно у
когось
закохатись .
Надію вмерти ще
колись
щасливим .
Забрав...і
залишив мене
безсилим .
Ось таким в світі
цім існую .
Кажіть,що
хочете,я все
одно вас не
почую .
І хоча втратив
всяку я надію .
Та все одно
сиджу і просто
мрію .
Я мрію,я згадую
той час.
Коли Господь у
пару зєднав нас.
Коли у мене
радості не було
меж .
Кажи не це,що
хочеш,та в тебе
певно теж.
Коли кохав і про
кохання
розказав .
І на признання ці
нічого я не мав .
А я кохав,та й
дотепер кохаю.
Та що робити-
цього я не знаю.
Я
люблю...брехня
для неї,для мене
правда.
І світ не змінить
те ,що буде
завтра.
І світ не змінить
те ,що нині є.
Бо поряд з
щастям смуток
все жиє .
І десь кохання
тоже ще існує .
Та моїх криків
нажаль воно не
чує .............
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186387
