Рабами ми впадėмо на коліна,
Якщо не плюнемо в обличчя владі.
На відстань волі, ( до чого тут моління?)
Зробили крок. А ми ладнаємо безладдя…
Не плакали колись й тепер не треба,
«Безсумніви» сумнівні, обіцяння…
Безликих переможців славить треба,
А недовіра вірить в запевняння.
Хто вище за найвищих? Хто найбагатший?
Хто більше в Бога вимолив для перемоги?
Яка мені різниця!
- Бо "воно" – трудяще,
- "Це" - бізнес-пролетар... Живеться ж без тривоги…
Від доїдань тривоги не буває,
Від гаманців пузатих і пишнóти і палаців - теж .
А ти забув про плач, недоїдання,
Про тих, кого недуг ламає, і хто страждає від пожеж ,
Про тих, кого життя на вулицю занесло,
Про сиріт, про калік, покинутих напризволяще?
Ви ждете лиш, щоб жертву вам принесли,
Як ті жерці середньовічні… Недоум’я спляче!
