Залишила позаду
з десяток життів,
за собою стелила
смуги бруду слідів.
….. я вже завершила…..
Більш не раб почуттів…
Примітивізм придушила,
витрачаю менше слів.
Тепер занурююсь в холодну воду,
зідру з себе фальшиву вроду.
і виточу та загартую дух.
Життя попереду, життя – це рух.
Попереду багато ще пізнань,
розп’яття відчаєм; розчарувань.
І справжнього кохання чарувань.
Ще стільки зрозуміти маю світла!
Чи може хтось пізнати Сонце?!
Я так народженню дитя хочу радіти,
та лиш боюсь, щоб не спитати: «Хто це?»
Та я вже йду новою стежкою життя.
Іду до Мудрості, до Сонця і до Роду.
Я здерла вже фальшиву вроду,
ще вмию ноги…
(трішки підросла)
