На дворі 2011 рік...
тепер п'ю фреш не сік,
я маю сенсор телефон,
я маю ноуд, але pardonne,
що з того?
Яке прекрасне відчуття любові,
секрет інтимності,
й незайманість пахуча,
...що з того?
Тепер у кожного є "роги",
дівчата розтавляють ноги,
на сходах, на зупинках, у метро...
pardonne..я зовсім не про то..
про добре я хотіла розказати..
про те що діти у три роки
в комп'ютері вже ігри вміють грати,
а бабця років вісімдесяти,
боялась мріяти-гадати,
що морди внучків у онлайні,
крізь відстань тисяч кілометрів
зможе споглятати.
Ох..йде життя, шальоно так біжить...
що день щось нове...й не кажіть...
Із часом, з місцем граєм в лови...
Ох..люди, від життя найкраще ви беріть..
Не розтрачайтесь на пусті розмови...
На зустрічі пусті і поцілунки..
Як цілуватися, то вже на довго
Й з людиною в якої не пожовклі зуби.
Якщо любитися, то вже не на зупинці...
шануйте своє тіло, любіть себе,
і гордо голову високо тримайте сміло.
Ох люди, на те ви люди,
щоб мордою в калюжі не лежати,
така природа далася свині..
для чого щось міняти.
Живіть! Приносьте щось в життя,
а щось з нього беріть.
Якщо щось і не так в цьому житті,
то все це через людсто-
у цьому рівно винні я і ти.
І можеш не молитись богу..
І не жалітися на труднощі життя.
Він відповість лише :"Pardonne, що з того?,
що об підлогу церкви розіб'ється твоя голова?
Я дав тобі життя, а ти так подурному,
з дірою в черепі, вмираєш ідучи до дому".
