Де б я в світі не була,
Найріднішим все одно,
Буде місце, де росла,
Де все перший раз цвіло!
Де я вперше крокувала
По прямій, сільській дорозі,
Де я вперше покохала
Сонця промінь на порозі.
Де би я не побувала,
Не забуду аж ніяк
Те, що ніжно турбувало,
Де мій пульс забився в такт.
Де я вперше усміхнулась,
Як погладила листок,
Де і вперше я спіткнулась,
Як побігла у садок.
Мій Настасів – казка рідна,
Що без неї не живеться.
Серцю рідне так потрібне,
Бо тоді душа сміється!
Тут у рідному селі
Пізнаю людськеє щастя,
Як цвіте все навесні,
Вітер пестить крила пташці.
Зашумлять зелені липи –
Молодість кругом кружляє
І солодкий запах літа
Доля змучена вдихає.
Мій Настасів – серце юне:
То сміється, то зітхає,
То в гостях зима і осінь,
То весна вже розцвітає.
Я люблю своє гніздечко,
Як голубка, що літає,
Дивиться на світ широкий
Тай додому повертає,
Де чекають, дожидають
Найрідніші, милі очі,
Де крилом так пригортають
У безстрашні темні ночі.
Хай Господь благословляє,
Захистить від всяких бід,
У Настасів посилає
Промінь ласки на весь вік!
У 19 років, 20.12.09 р. 10:15.
ID:
279745
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 10.09.2011 10:09:15
© дата внесення змiн: 10.09.2011 10:11:21
автор: Olya Savchuk
Вкажіть причину вашої скарги
|
Хай та і буде 
