Ось уже сороковий день ми мандруємо з тобою
повоєнною Німеччиною,
насолоджуємось її музеями та напівзруйнованим
Берліном,
раніше ці території були забудовані німецько-італійськими гето
де проживали кумедні та малоговіркі слов’яни,
ми як і вони куримо нюрнберзький гашиш
дотла згораємо під сонцем Баварії та
з насолодою п’ємо рейнські дощі
закопуємо труни із тілами померлих солдат рейхстагу далеко вглиб землі
катаємось на старому кадилаці нічним Франкфуртом-на-Майні
читаємо «Фауста» Гете
слухаємо Моцарта й Баха й задихаємось чадним гасом,
випарами старого Берліна,
ми вдруге повертаємось сюди
щоб надовго забухати
на Октобер фесті,
захопитись масними пост-індустріальними краєвидами
щоб колись сірим літом померти тут,
розкинувши важкі від вологи крила,
наче метелики підбиті німецькою
невагомістю.