Гарячі вуха кинули в окріп,
Печуть, зараза, не скриваю болю,
Вони відправились в північне море...
Бере душа свою частину дня,
Куди діватись сміхові, розлукам?
Неначе перший голос у кущах,
Підстерігав мене і намовляв, щоб слухав.
Грязнючий берег наших атлантид,
Боротися незнаю чи потрібно,
Лиш солодити смажене курча,
А що робити потім, далі буде видно.
Кришу надію на своїх очах,
Можливо не настала мить відплати,
Бажання сном зникає у вітрах,
А ми все далі граємо в квадрати.
Підступний сміх, невтомно перейшов,
На відстані ми стрілися з тобою,
Наш поїзд, друже, ще не відійшов,
Тож сядем на дворі, з'їмо квасолю.
29.09.2011
