Я дивлюся на свої руки і розумію,що все на світі досить складно,
і інколи очі не можеш розплющить, а вже захід сонця видніє виразно...
І в день, і в думках ти - самотній мисливець, який так ніколи і не зрозуміє,
що все, що для щастя потрібне давно вже в твоїй жорстокій пастці.
А в небі літає один хтось й літак його, вірний супутник, ніколи не зможе зіграти партію в шахи із ним...
Я шахи, наприклад, бездумно і щиро повагою грію,
а ти любиш поетів бездольних і їхні болять в твоїм серці вірші.
Картини в метро, як на тілі малюнки, мені завжди були дуже знайомі,
теплом своїм нагадували оленів біг...
А, знаєш, колись я не зраджу довіри і в море червоне, мов вітер, пірну,
і десь там, на глибині, де не зможу вже довго триматись, побачиться мені щаслива усмішка твоя...
Хоча я, навряд, знаю як це...
Коли виникає бажання побити обличчя слабкому, то стіни тримають за руки, а душа кричить десь у грудях.
І знову самотності страх розливає свої їдкі хвилі на твою тінь, і ти вже не можеш тікати, і поміч тобі не потрібна.
Вона - не легка твоя здобич, вона лиш звичайна людина, одна з тих звичайних людей, що здаються смішними і сивими,а отже слабкими і дурними...
І кому б ми усі не брехали, і як би кудись не спішили, але в наших втомлених і розрухою вбитих серцях...
Завжди буде Париж,стадіони,ВОКЗАЛИ,чиїсь теплі ліжка, туалети і голі постаті тих, хто усюди був і є з нами.
А зранку знов память кудись втече і ти ще довго сердитимешся за те, що я серед сну тебе потурбую зовсім не потрібними для тебе речами,
адже ти ніколи не розумів сутність моїх до тебе листів...
ID:
336680
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 11.05.2012 18:40:26
© дата внесення змiн: 11.05.2012 18:40:26
автор: Heven
Вкажіть причину вашої скарги
|
