Що поробиш. Пізня Осінь.
Ходить всюди падолистом.
Деревцята голомозі.
Сіре все і не барвисте.
Ховрашки сховались в нірку
Вуйко Вуж заліз під корінь.
В мул сховався Сом. Ось тільки
У садку дерева хворі.
Їм нема без листя щастя
Добре в лісі хоч смереки
Зеленаві, та голчасті
Все красуються в люстерках.
Тож в садках, в дерев у носі
Кружить нежить, часто чхають.
І по ліки бігла Осінь
До аптеки, що за гаєм.
Як скупилась, то до саду
Дуже Осінь заспішила.
Варто їх порятувати
Зберегти до цвіту сили.
Чаю заварила з м’яти
П’ють дерева, та апчхи
І не думає минати…
- Треба тітко, кожухи.
Чай нас гріє, вітер студить
Тож намарно так старатись.
Щоб сховатись від застуди
Варто добре одягатись.
Он Зима, поглянь, за гаєм
Снігокожухи нам шиє.
- Зрозуміла. Погукаю.
А сама піду тоді я.
чудовий вірш!)
