Як хочеться стрибнути у хмаринку,
Таку м’яку, пухнату взяти у долоні,
Поніжитись хоча би на хвилинку,
І полетіти ген далеко в білій равіолі.
Осяє край небесної перини,
Рожевим обрієм яскраве, чисте сонце,
То - нездійсненна мрія кожної дитини,
Майнути в хмарку у тонке віконце.
Заплющив очі, ти, лежиш в густій траві,
Корону сонця бачиш крізь черешні віти,
І знаєш ціну ти людській сльозі,
В кінці тунелю світло то є діти…
