Якесь дивне сяйво майнуло в повітрі,
Нове відчуття неймовірності ліній.
Розхристане серце солодким суцвіттям
Пірнає в закоханість, молодість, мрії...
Незаймані вулиці в займанім тілі
Лоскочуть, як китички груди зрадливо -
Згадалось, як пестили їх, як зомліло
Дивилися очі, в надії на диво.
Ці вовняні спогади хутко зв\"язати,
Своїм чудернаццьким мереживом в квітах,
Щоб потім з роками їх знов розібрати
Й сплести рукавички й онукам і дітям.
