Я останній з тих,
хто все ще тримається на ногах,
я останній з тих,
хто все ще палить у твоїх діохрометичних снах,
і мої цвинтарні площі заповнені свіжими могилами,
я мертвий і по-мертвому розмовляю
чи намагаюсь це робити,
моя попільничка
це небо
і я глушу всі недопалки
об тверді тіла пекельних птахів
чистилище вщерть переповнене бігунами
і дистанція тут довготривала
спалахуй як смолоскип і біжи
вічність тут у вигляді коридору
алкоголіки блюють тут алкоголем,
поети – словами,
шльондри розчепірюють ноги
і цілі гарячі комети знищують
їх статеві органи
шукай тут когось, хто мав би бути
схожим на бога,
шукай тут колонії божевільних хейтерів,
що затопчуть тебе,
в разі спроби дістатись до пульту керування
всесвітом
шукай тут письменників,
котрих читав в дитинстві
вони схожі на беззубих оскаженілих собак,
покинутих напризволяще
шукай тут всіх безпритульних друзів,
що колись видобувались,
а тепер стали нікими
просто знай, всі хто в чистилищі -
не живі створіння,
а механічні мерці,
жертви прогресу
жертви алюзій,
що жеруть свої душі,
запиваючи всі перетравлені
цінності
дешевим портвейном,
в якому тоне відповідальність
за кожен грам страченої смертності.
