Я не можу писати…
Просто не йдуть слова.
Я не можу згадати про що говорила душа.
Я не можу зайти в своє серце.
Можливо це дивно...але відверто.
Я вже бачу те, чого немає,
Я вже чую звуки, які не лунають,
Я вже сходжу з розуму і це точно…знаю.
Не довіряю очам,
Не довіряю слуху,
Я втрачаю пам’ять,
Я втрачаю думку .
Я не знаю чи сплю
Чи вже наяву
І вся віддаюся сну.
Та знов кудись іду
Куди? Не знаю…
Межу реальності втрачаю…
Не знаю де я :
Чи там у дзеркалі,
Чи там в душі,
Чи знову бачу себе у сні…
