Під ковдрою сховай великі
кухонні
ножиці,
щоб рано
чи ввечері
зрізати волосся,
проникати
під шкіру,
витягуючи
звідти
землю
з
повністю відмерлими
квітами
Під подушкою
сховай
чиєсь
відмерле тепло,
що зникло
ще до того,
як з’явився
у тобі
бог
чи щось,
що нагадувало
б його
викликай
в собі
зневіру,
тягнучи
за собою
шматки
покинутого
міста
разом із кістками
волочи
відмерлих
собак,
бо
все,
що
від
них
залишалось
це тепло,
хоч зігрієшся
трохи
і не забувай
пропускати
через шкіру
мандарина
сльози,
вони
перетворяться
в птахів
Безлюддя
В птахів
Оніміння,
в птахів,
що ніколи не стануть
птахами
Все це загорни
у великий
пакет,
в якому
тримаєш
душі
оголених
лісорубів
і підпали
Тлін
ковтай,
до поки,
не нагадаєш
розпечену
будівлю,
що дихає
полум’ям
так ти зламаєш
тих,
що ще не зламались
в тобі,
так ти нагадаєш їм
людину,
що зникла
і не повернулась
