Ти повір, що не знаю лихого.
Ти повір, що у серці весна
І плакуча верба при дорозі,
Розповість про мої почуття.
Про жагучі нічні, диво сльози,
Серцем плачу, а очі сухі,
Як згадаю твій погляд порожній,
що мої омина береги.
Як застогне наш парк від знемоги,
Що б мені здарувати тобі,
Як сказати про свої тривоги,
Як минути надії сумні.
Хай і поглядом ти мене раниш
І мовчиш, оминаєш слова.
Я не вірю, що мить ця розстане.
Я не вірю, любов ще жива.
Так багато несказаних реплік
І так мало лагідних мук.
Ти минаєш як літо у серпні,
А я літо так мрію вернуть.
Що ж мені дивним чином зробити,
Як зуміти тебе розгадать.
Я не можу тебе не любити
Я не можу тобі це сказать!
???
дуже яскраво виражені емоції 
