UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Максим Тарасівський: Проти ночі - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Максим Тарасівський, 31.08.2014 - 08:29
Віктор Шендерович, 28.08.2014, про одіночний пікет Дмитра Монахова проти війни: "...вечером объявил, что придет, - и пришел. Его свинтили, отправили на психиатрическую экспертизу за его требование остановить оккупацию соседней страны, прекратить войну. Он не норма, видимо, потому что его будут психиатрически обследовать. Не ментов, которые свинтили законный одиночный пикет, не судью, которая отправила на психиатрическую экспертизу человека, который требовал остановить войну, запрещенную Конституцией, - а его. Вот этого человека. Такая в России сегодня норма. Если говорить о массовости. Но люди разные, в 1968 году семь человек вышло."
Вікторія Т., 31.08.2014 - 00:35
Ніколи не розуміла, чому французи пишаються своєю революцією. Вона хіба що може служити пересторогою.
Максим Тарасівський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, як же, Liberte, Egalite, Fraternite
Вікторія Т., 31.08.2014 - 00:32
Я не зовсім згідна з ним. Кожна мисляча людина знає, що в людській історії завжди є повернення (хоча й в трохи іншому вигляді), від яких не можна застрахуватися. Я не відчуваю зворушення, думаючи про трагедії минулого, навпаки, з часом їх починаєш відчувати гостріше, ототожнюючи себе з тими людьми.Втішає тільки приклад мужності людей, які вже задовго до нас дивились в лице небезпеки і робили те, що було потрібно. Максим Тарасівський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я з Кундерою згоден. Ми схильні вважати, що будь-який жах - чи-то вчинений нами особисто (типу "кошеняти") чи-то зорганізований колективно (наприклад, репресії 30-х років, голодомор, концтабори смерті тощо) - це щось таке страшне, що ніколи вже не повториться. А повторюється раз за разом, знову і знову. Гадаю, повтори відбуваються не лише тому, що все влаштовано циклічно, а й тому, що негідницькі вчинки (або просто байдужість, "а давайтє об єтом нє будєм гаваріть", як сказав мені про війну знайомий москвіч) самими ж негідниками сприймаються як дещо неповторне, а - припускаю - саме вчинення негідницьких дій з надією на неповторність, на "облегчающее обстоятельство своей быстротечности... [которое> ... и мешает нам вынести какой-либо приговор" - і є підгрунтям для їх безкінечного повторення.
Вікторія Т., 31.08.2014 - 00:07
У переддень катастрофи кожен стоїть перед вибором.Єдине, що втішає--це вже було в історії не один раз, просто зараз прийшов наш час. 
Максим Тарасівський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Если бы Французской революции суждено было вечно повторяться, французская историография куда меньше гордилась бы Робеспьером. Но поскольку она повествует о том, что не возвращается, кровавые годы претворились в простые слова, теории, дискуссии и, став легче пуха, уже не вселяют ужаса. Есть бесконечная разница между Робеспьером, лишь однажды объявившимся в истории, и Робеспьером, который вечно возвращался бы рубить французам головы.Итак, можно сказать: идея вечного возвращения означает определенную перспективу, из ее дали вещи предстают в ином, неведомом нам свете; предстают без облегчающего обстоятельства своей быстротечности. Это облегчающее обстоятельство и мешает нам вынести какой-либо приговор. Как можно осудить то, что канет в Лету? Зори гибели озаряют очарованием ностальгии все кругом; даже гильотину. Недавно я поймал себя на необъяснимом ощущении: листая книгу о Гитлере, я растрогался при виде некоторых фотографий, они напомнили мне годы моего детства; я прожил его в войну; многие мои родственники погибли в гитлеровских концлагерях; но что была их смерть по сравнению с тем, что фотография Гитлера напомнила мне об ушедшем времени моей жизни, о времени, которое не повторится? Это примирение с Гитлером вскрывает глубокую нравственную извращенность мира, по сути своей основанного на несуществовании возвращения, ибо в этом мире все наперед прощено и, стало быть, все цинично дозволено." - Кундера. Невыносимая легкость бытия |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
