Чи запалення легень, чи просто тиск
сковує в тугі лещата груди,
довгий я тобі писала лист
про любов...
й що незабаром грудень,
що у снах мені приходиш знову ти,
знов мордуєш серце до світанку,
що за вікнами ще й досі шелестить
відучора дощ на нашім ганку.
Ще тобі писала про весну,
що у нашому саду давно одквітла,
як не можу допізна заснуть
від думок про тебе чи од світла-
м'яко розлилось воно в мені,
розпускає спогади, як коси.
Скоро грудень вже...а поки що стоїть,
носом хлюпає сльотава пізня осінь,
душить листопадом і дощем:
не зігрітись і не продихнути.
Довго я писала лист іще,
мов в лещата, в спогади закута....