Моя душа ,напевно, гнила ..
Гнила, із присмаком вялого граната .
І знаючи що є вона десь ,
Вона твердувата .
І чи вміє жити вона ?..
Непочутими словами не передати .
Напевно, вона гнилувата ..
Із присмаком вялого граната .
І я не вмію її колихати .
Вона буває тверда ,
Що й годі , не потрібно її діставати.
І грілась вона, і гратись могла ,
І бадужі їй люди навколо .
Не слухалась мене моя душа
Й не вміла вона розмовляти .
І вдарити вміла душа,
І слухала серця дурнувата .
Тому й згнила ,закамяніла дурна.
І щиро,терпляче вірила я,
Що відродиться рідненька моя ,
Проснеться з тонким ароматом .
Лаванди хотіла вона ,
І камінь хотіла криштальний!