Стрункі берези тягнуться гілками,
Вбирають спрагло весняне тепло.
Зимовими обмінюються снами,
І небо пролісками зацвіло.
Гуде ледь чутно в білокорих пані,
Солодкуватий , життєдайний сік.
Зима наступить холодом востаннє,
І розпочне весна шалений біг.
Сміливо сонце заглядає у щілини,
У темні й непроглядні закутки.
Наповнює дороги і стежини,
Останню кригу забирає у ріки.
Позаду безнадія і тривога,
Попереду – душі стрімкої злет.
Я розпочну нову життя дорогу,
Тепер лише суцільний рух вперед!