Несподіваною стала всім війна.
Увірвалась чорной смугою вона.
Вирушали рідні, любі на Донбас,
Бо свобода під загрозою у нас.
Мати сина проводжала в бій на Схід,
Тож залишила в сльозах до хати слід.
Бо юнак свого кохання ще не знав,
Та бійцем, щоб захистити землю став.
А дружина притулилась до плеча,
Затаївши сум, тривогу на очах.
Діти батька обіймали мовчазні,
Бо вже знають, як буває на війні.
Наречена усміхнулась: "Любий мій,
Синьоокий, я кохаю погляд твій.
Я весільну сукню сшию і фату,
Переможе Україна страх-біду.
Розцвіте країна наша квітом мрій,
Бо живе майбутнє в щирості надій.
Там, де подих вірного кохання є,
Почуття велике сили нам дає.
Бережіть себе. Чекаєм ночі й дні.
З перемогою вертайтесь всі живі.
Дарував Господь нам радість на життя,
Тільки в пам`яті не буде забуття."
