Зачарований я мрією про тебе
Стоголосим відгуком кохання
І на згадку тобі подарую
Диво -- осені я квітку ту останню....
Хай вона розкаже все про нашу долю
Орнаментом викладе узори
Подарує нам хвилинку щастя
Та на жаль не все отак прозоро...
Пропливуть по небу сірі хмари
Соловї сполохають діброву
Не прийду я більше вечорами
Й не покличу знову на розмову....
Видно доля так розпорядилась
Зруйнувала першоцвіт кохання
Хризантемою мені наснилась
І моїм незрадженим чеканням........
Мабуть, щоб написати таку поезію, обов*язково треба пережити те, що пережили Ви. Так що ніщо в цім житті не випадкове. Погано тільки, що життя нам не дає вибору. а диктує своє.
Гарний вірш. Обираю.
Олег М. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ех ... Ну чого ж ви не подарували їй оберемок пролісків та фіалок ?...
Олег М. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ірино, розумне питання.... Молодець... Відповідаю--- пора року була не та, та хіба кількість перейде в якість? Та все це алегорії, але мені сподобалось твоє питання...