А ти моя одвічна битва,
А ти моя розчулена струна,
Моя ти перша вдосвіта молитва,
Моя остання прощена сльоза.
Моя, в два кольори, вишивана сорочко,
Моя калино вічних солов"їв,
Де мати-батько так голублять дочку,
Де родять патріотами синів.
Моя церковце дерев"яна і правічна,
З дзвіницями увись лелечих гнізд
І материна тепла колискова
про виводок качаток... попід міст
Мої ставочки, вплетені у ряску,
В чупринах верболозових гайків.
Несуть онукам добру вічну казку.
Скільки з них кошиків дідусь Панас наплів
Моя сльоза, від болю - пресолона,
Моє солодке вічне джерело,
Століттям мироточуча ікона,
Моє коріння і моє стебло.
