Поглядом своїм обіймаю тебе,
так ніжно - ніжно і тихо зітхаю.
Над тобою небо таке голубе,
І запах вулиць твоїх я вдихаю.
Люблю я яскраві сонячні ранки.
І дні дощові невимовно люблю.
Заварюю кави дві філіжанки,
їх п'ю з тобою без суму й жалю.
Шпилясті дахи оповиті імлою,
стара бруківка стелиться під ноги.
Я дні проводжу удвох із тобою.
Між нами лише свої діалоги.
Ти такий юний пан у маринарці,
а ще галантний, як справжній кавалер.
Гуляємо разом на Погулянці,
де старенький трамвай їздить й дотепер.
Мабуть, не вистачить мені жодних слів,
щоб голосно, як можу закричати:
"Люблю, тебе, я, моє місто Львів,
бо тебе не можна не кохати!"
20.07.2017.
