На переливах
Відчаю –мости.
Солодкий мед омріяної згуби.
Занадто пересолене “прости”
Зростає десь в душі
і кривить губи.
Усього ніби
Порівну… а втім,
Печаль таку не випити ніколи.
Почому нині цінності? почім?!
Крихка мінорність
замкнутого кола.
Тонкий баланс
У кольорі і ти -
Пульсуюча, палаюча мішень. Це
Панічний страх тієї висоти,
…що прагне серце.
"мішень. Це - серце" Яка рима, Наті!
Знімаю капелюха
гостя відповів на коментар Дантес, 28.09.2017 - 10:45
Ви помітили це? вдячна ВАм дуже,Дантесе ...я чесно шукала нормальну риму до "серце",але все що знаходила(озерце,відерце,кубельце)ні в які ворота не вїжджало...то і захотілось якогось креативу
Якби не "крихка мінорність замкнутого кола" (а здорово ж сказано!), то окремі, ніби віддалені, рядки здавалися б непоєднуваними. Проте вказана фраза дивним чином збирає ті мазки докупки і... раптом виринає щось цілісне і хвилююче. Містерія - така непередбачувана штука)
гостя відповів на коментар molfar, 23.09.2017 - 22:20
...мабуть,все в цьому світі має якийсь зв"язок...можливо,навіть такі непоєднювані речі,як ганчір"я бомжів і діаманти богеми...от тільки місточок б знайти...вдячна Вам щиро за небайдужість,Мольфаре