Дякую Богу, що дав краплинку неба
І сірі хмари ранком розігнав
У своїх снах знову летів до тебе
Та Сонце розбудило. Треба братися до справ.
Ще голова болить від чаду нових вражень
Немов хто забиває пакільці
Душа тріпоче від валу навантажень
Коли тримаю пігулки у руці.
Але хвороба поступово відступає
Кашлюк рве груди, болісно хрипить
Грудень туманами поля встилає
Бурульками з дахів бринить.
Дякую Богу за чай з малиною і медом
За смачний борщ і усмішку твою
За те,що оживаю-і не треба
Мене картати якщо я щось не так роблю.
13.12.2017
