Нам ворожить завія-пустунка,
Замела, забілила весь світ,
Тане сніг від твоїх поцілунків,
Від обіймів твоїх тане лід!
Мерзне місто, в заметах дороги,
А для нас розквітає герань,
І не треба мені більш нічого,
Тільки в очі мої ти поглянь!
Знов скажи одне слово: кохаю,
Все що схочеш за нього віддам,
У полоні зимового раю,
Твоє слово – цілющий бальзам!
Твоя усмішка з розуму зводить,
І на серці буяє весна,
Серенаду завія виводить,
Кожна нота у ній чарівна!
