"Перед престолом Божьим стоя
тогда я и узнаю кто я?"
(Олег Винник)
Купала мама у любистку.
І люблять всі того,
хто добре серце має й вроду.
Блакить в очах його.
Та десь далеко в глибині
сум світиться на дні.
Багато видно пережито
у нього у житті.
Подарувала мама голос.
І виріс у селі.
Полів пшеничних волошковість
зберіг в душі своїй.
Пісні про вічне він співає.
Про те,що завжди в серці.
В людини кожної душа
наповнена по вінця.
Самопожертва почуттів.
Коли прощаєш все.
Її так рідко зустрічаєш.
Бо це слова одні.
Але коли співає він
здається розумієш.
Не варто жити як прощати
навчитись не зумієш.
Не завжди добре все в житті
складається у всіх.
У багатьох душа і серце
до старості болить.
За тим,що більше не вернути.
Забуте,дороге.
Нехай в піснях немов ві сні
це щастя оживе.
Хай буде доброю дорога.
Нехай пісні звучать.
Душа зустрінеться з минулим.
Нехай хвилин на п"ять.
Нехай пісні в полон беруть.
І мрії оживають.
Бо щастя як співає він
багато не буває.
Хай ангел Божий збереже
життя його в руках.
Хай усміхається завжди
блакить небес в очах.
