Чекалось - вітер витре все з чола,
Все, що маскує швидкоплинний час,
Душа забуде,де вона була,
І стане мріяти про нас.
Ми мрію вітру щиро віддамо,
В надії поєднати дивні сни,
І,гордо долі правлячи кермо,
Вернемось разом до весни.
Отрималось - навколо глупа ніч,
Одна із тих,що звуть пірнуть до дна,
Та крізь пітьму суцільних протиріч
Шукати шлях,де доля осяйна.
Стихія доль...Не нам її клясти,
В нестримних хвилях слізних одкровень.
Якщо не в силі вітер нас звести -
Заповним болем цей порожній день...
І стане вітер протягом крізь нас.
І ,злісно , схоче вивіять тепло.
Я ж - не віддам. Віднині - повсякчас!
На зло...Усім вітрам - на зло!!
