Згадай мене, коли забудеш
Як, воно жити на землі.
Згадай мене, коли здобудеш
Усі досягнення свої.
Коли з вершин та до долини
Твій вигук донесеться вмить.
Згадай мене, коли відчуєш
Ти, тоє серце, що болить.
Коли мене, загубиш знову,
Як гублять пам’ять про людей.
Згадай мене та ще полову
Та скрегіт зржавлених дверей.
Згадай мене, бо ти… то я
Як віддзеркаля та луна.
Та може біль, але своя
Та нагадає ще вона.
Що ти, шукав себе у небі
Та на долині та в горі.
Ти був тоді не зовсім кремінь
Та не багато ще волів.
Але… згадай, коли забудеш
Як, воно бути у зірках.
Коли, здавалось… все здобудеш
Та, тільки серце у дірках.
