Тиша. Ніч. І десь порожня сцена.
Вітер - нівичить і рве рекламу та знамена.
Колискову, знову накрапає тихо дощ.
Посеред порожніх вулиць. І безлюдних площ.
Чиєсь щастя, знов поділиться на грам.
Думки, мов відлуння. Я, за тебе - все віддам.
Лиш самотність, знову дає мені пас.
Вся ця безтурботність - в профіль і анфас.
Що до мене, то вже якось майже всеодно.
Я пірнаю у чекання... І сягаю - саме дно.
Осторонь й обабіч всіх перетинів доріг й шляхів.
Я, чекаю на зелене світло, твоїх - маяків.
Ніч. Щезає. Й новий ранок настає.
Знов і знов тебе питаю - щастя моє, де ти є?
Тільки птахи, наче тіні й безіменні вартові -
Все голосять - Ви щасливі. Бо іще живі.
