Останній постріл, останній взрив
І тишина, невже це все, невже це смерть?
Та ні, не смерть, - я ще живий!
А що ж тоді, чомуж тишина?
Не зрозумів відразу я,
А це, а цебою вже кінець! І перемогою наша!
Пройшло ще близько з п'ять хвилин,
Оговталися усі тоді, та не усі,
Не усі піднялися із рідної землі.
Вони тут поряд полягли,
До землі голову схиливши,
Ніби слухають про що трава шепоче.
Та ні,- це не так, вони вже не живі!
Прикривши тілом своїм
Братів, сестер, дружин, батьків та рідних.
Щоб ворог лютий не зміг до них дійти.
