В житті багато справ ми робимо не так.
Лиш потім, з висоти років, все видно, наче на долоні.
Літа летять, ніби надзвуковий літак –
Лишають за собою побілілі скроні.
Так часто є, між іншим, в кожного із нас:
Якщо вернуть назад кілька десятків років,
То ми б давно навчились цінувати час
І не зробили стільки необачних кроків.
Куди ж йти далі? Як збороти страх
Перед невизначеністю чаклунки-долі?
О Господи, дай втримати в руках
Квіти Добра: Надії, Віри і Любові.
Якщо би кожен сущий на Землі
Дотримувався гідно заповідей Божих,
Жилось би краще нам, в душевному теплі,
Та більше стало днів погожих.
В житті багато справ ми робимо не так.
Лиш потім з висоти років, все видно, наче на долоні.
Життєвий шлях на несподіванки мастак –
Тому й лишає за собою побілілі скроні...