Я хотів би бути Донкіхотом,
Воювати з вітряками без кінця,
І присвячувати всі свої походи
Ясній вроді твого ніжного лиця.
Я хотів би бути витвором Шекспіра
Й серед днів буденних, навіть, злих,
Почуттями захлинутися без міри
І з тобою залишити світ живих.
Я хотів би народитися у Трої...
Я б тебе тоді, мов принц Паріс,
Що Єлену в Менелая вкрав без бою,
Ухопив би й за край світу десь поніс.
Я хотів би бути, та не можу.
Я ж не принц і не герой – простий студент,
Тож коханню, що мене завжди тривожить,
Не збираюсь зводить вічний монумент!