На землю небо впало синє
І все навкруг заволокло...
І стала усмішка калини,
Що посиніле молоко.
Висів туман такий не звичний
На дотик погляду очей...
Взувався ранок в черевички,
Щоб дню підставити плече.
Весна бриніла, мов гітара,
І чулась пісня солов’я...
Туманом вкутана, як я,
Спізніло плила якась пара...
Ледь-ледь сіріло і земля
Горіла дивним синім жаром.
