Я ніколи не був скупий
Й від народження честю блискав.
І сьогодні я вже – старий,
А розділ цей совісті – чистий.
Я – не ангел і не святий...
Я – Адамове зілля з глини,
Яке оживив мій Творець
І велично назвав – Людина.
Іскру пісні Він вклав мені,
Що рвалась від серця на зовні...
І несло життя по стерні
За світло до радості повне.
Та рани печуть невгамовно
За даром відмучені дні.
13.07.18р.
