Посеред міста сотні
душ, що чатують спокій
Тисячі нас промокло
Під градом самотніх кроків
З ким розділити смутки
Кому віддати нести́
Так вже втомились руки
Важіють щораз хрести
Кому в дарунок радості
Не просять і поготів
Зада́рма в долонях склала би
Тільки би хто хотів
Люди такі чарівні
Надто тепер чудні
Такі ніби рівні й сильні
Самонатхне́нні усі́
Людина. Не центр світу
Не цілісне, не єдине
Це частка, і це третина
Це половинка людини
Та визнати це не в моді
На каталогах тре́нди
Бути самотньо гордим.
На щирість нема потреби
І тільки в холодні ночі
В обіймах осіннього вітру
Хтось десь не зімкне очі
Хтось десь тобі повірить
...А зранку прокинулось сонце
В кіосках нові картинки
- Продайте журнал зі щастям..
- Немає таких на ринку..