ЕПІКА ЖИТТЯ
Між видимим й незна́ним меж немає –
Жеврі́є лиш ілюзія, епічність тла Буття
Й клоака будуарних хтив куцо горлає
Про велич ницих. Гра в блу́дне сповиття
Тваринної феєрії задухою волає і конає
У тому зашморзі душа. Пізна́ння ж окуття
Вир розуму в кайданах скутих дум тримає
Й в розпусті мрій. Шлях світосприйняття
Згубився в буднях й златі. Мудрість вимирає,
Вбива у метушні любов, рве боговідчуття
Природи Людства. Знань глибінь здолає
Сакральність Неба тайн, земного сенс Життя.
Павло Гай-Нижник16 грудня 2018 р.