Ходив я весною раненько,
Навколо буяли сади,
Де край Гончара й Симоненка,
Гребінки і Сковороди,
Де Гоголь писав й Котляревський,
Де Пчілка жила й Білокур,
Творили Білаш й Дунаєвський,
Почав Драгоманов свій тур.
Вони тут у вічність злітали,
Наповнювалися добром,
Любов до землі пізнавали
Від неньки разом з молоком.
Босоніж до річки спускались,
Купались в прозорій воді,
І краю свого не зрікались:
Ні в радості і ні в біді.
Не зрадили рідній країні:
Ліси де, сади і лани.
Ви – слава і честь України!
Полтавщини дочки й сини!
Ви – наше коріння духовне!
Ви – мудрість Вітчизни і цвіт.
Полтавщина рідна невтомно
Продовжить ваш славний політ!
