Самотність руйнує тіло і душу.
Причину шукай в собі...
Самотній човен гладять ніжно хвилі.
Про що думки у нього у цей час?
Вони такі ласкаві, дуже милі.
В них доброти невичерпний запас.
Чому вони до нього припадають,
Дізнались про самотність у житті?
Невже їх долі чітко співпадають,
Тому вони так щедрі в доброті?..
Не вийти хвилям на бажаний берег,
Як від шаленої втекти ріки?
(Лиш по воді відчутно вітру шерех),
Лишилися у мріях ці думки.
А он верба самотня у задумі,
Чому так важко їй у самоті?
Своє життя весь час проводить в сумі,
Чи скаже щось, коли у німоті?
Та вітер розуміє їх так добре,
Прилине до верби, щоб відпочить.
І так лікує серце своє хворе...
Життя іде і треба ж якось жить.
Погладить ніжно коси цій вербичці,
Розчеше їх, полоще у воді.
І все це робить по хорошій звичці.
Він так зарадить і своїй біді.
А хвильки усе човен колихають,
І бідолаху тягне вже на сон.
Думки його повільно затихають...
А вітер уже грається з веслом..
----------------------------------
Усі самотні між собою схожі,
Це і ріднить їх у такім житті.
І я бажаю днів тільки погожих.
Не згадуйте про дні на самоті..
Гарно,Надійко! Не знаю як кому, а мені самотність не заважає: є ж мобілки і інтернет,і сусіди, і друзі, і книги, і радіо, і телевізор...Так, туга іноді налягає, тоді вмикаю вайбер, та і фотки розглядаю, і звязок з близькими маю...
Чудова душевна лірика! Справжня краса! Самотність у вірші ніжно лікують добрий вітер і дружні хвилі!Чарівні, теплі почуття від гарного вірша! 
