|
Якщо ти батюшкою звешся,
Стань справжнім батьком для убогих!
Не для багатих і знайомих,
Перед якими розіпнешся,
А для простого в храмі люду!
Поглянь — столи Страшного Суду
Застелені на видноколі,
І Ангели святі поволі
Згортають небо оксамитне!
Ніщо нечисте і неплідне
У Царство Божеє не вві́йде,
А те дитя при храмі бідне
Твоєї ласки потребує
І, як на Бога, ще взорує,
Чекає слова, як спастися...
Встань, отче , Богу помолися
За ту сестру, за того брата,
За Україну, бо прокля́та,
І вже не буде тихим раєм,
І десь в глибинах ми це знаєм,
Бо заблудили у негоже,
І по твоїх гріхах, небоже,
Бо ти не був нам щирим батьком,
Скоріше похітливим дядьком,
Що уночі заліз в кошару!
Не кличу я на тебе кару —
Ти сам собі є кара Божа,
І за тобою тінь ворожа
Врата пекельні підіймає,
Та не подужа, не здолає!
Так мовить слово нам пророче,
Але прости мене, панотче,
За те, що я в брудній калюжі
Скупав тебе словами болю,
Щоб не завів ти у неволю
Мою, без того грішну, душу,
І зрештою та схаменешся,
Якщо ти батюшкою звешся!
ID:
847002
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 03.09.2019 13:31:07
© дата внесення змiн: 03.09.2019 13:31:07
автор: Протоієрей Роман
Вкажіть причину вашої скарги
|
