Дві красунечки сестрички
З лиця хоч напийсь водички.
Одна менша, друга старша.
І не знаєш хто з них краща,
Хто миліша і ніжніша,
Хто щедріша ідобріша.
А які вже господині
Не знайти таких донині.
І у домі, і на ґанку
Завжди все у них впорядку.
Із весни аждо морозів
І цвітуть і пахнуть рози.
Не відвернеш голови
Такі гарні квітники.
І подружки, і кровинки
Завжди разом по стежинкам
І у полі, й на базарі
Завжди в радості й печалі.
Всім приємно їх зустріти.
Адже лагідні й привітні.
І усі їх поважають
Вони добрі серця мають
Та через оцю доброту
Втратила одна сестру.
Розломилось серце навпіл
Для усих велика біль
І чстиночки нема.
Мешенька тепер сама.
І усі осиротіли
Зберегти ми не зуміли
Скарб, яким ми володіли.