Натруджені, вузлуваті,
Міцно у кулак зажаті,
Дві мої незабутні муки,
Материнські, потріскані руки.
Ніби осінь над схилами мрійними,
Небеса, що пропахлися війнами,
Дві зорі в непроглядності ночі,
Материнські заплакані очі.
Як про очі ці я згадаю,
Все на світі тоді забуваю,
А руки цілую мамині,
Душу мою гнітить каменем.
