Я наодинці із природою не налюбуюсь її вродою.
Мов з другом зустрічаюсь я, вона – кохана, мов моя.
Вона мене захистить вмить, коли чи сніг, чи дощ шумить.
Вгамує біль, загоїть рани, душа очищеною стане.
Я розчиняюсь у природі, радію будь-якій погоді.
Вона завжди мене чекає, як найріднішого вітає.
Розповідає, як живеться, як вітер через віти рветься,
Як з надр пробилось джерело, як все навколо розцвіло,
Як гуси в небі пролітали, як солов’ї в саду співали.
Про доброту людську і зло, про те, як зараз, як було.…
Про все, про все розмова лине. Я в ватру додаю поліно.
Я низько Богові вклонюся, за світ цей дивний помолюся.
Доброго ранку, Валерію та чудового дня. 
