Вже не болить - переболіло.
В душі останній пломінь згас.
На попіл, вщент, перегоріло
Все, що поєднувало нас.
Пішли надії наші прахом.
Відпала одне в одному потреба.
Поснули, мрійники, під дахом;
Прокинулись невдовзі просто неба.
Розтанув світ наш ілюзорний.
І знову чорно-біла нагота
Приймає вигляд звужено потворний,
Неначе обриси жахливого хреста.
Було піднесення, був стимул.
На хвилі незнайомих почуттів,
Серед вогню, кіптяви, диму
Гадали, кровних віднайшли братів.
У вирі натовпу, де тисячі
Різноманітних збуджених облич,
Угору підіймались не мечі,
І линув абсолютно мирний клич.
Підступних пострілів луна
Пройшла, півсвіту сколихнувши.
Зумовлена невідворотністю війна
Очікувано зачепила наші душі.
Як наслідок, прозріння запізніле
Укотре результату не дало.
Обдурене суспільство чорно-біле
Позицій зайнятих не вберегло.
Вже не болить - переболіло.
На півдорозі стогін мій застряг.
На жаль, зарано... Не приспіла
Епоха доблесних звитяг.
